Урок-реквієм "Дзвони Чорнобиля"

2013-04-26

Урок-реквієм
"Поріс чорнобилем Чорнобиль,
бідою нашою поріс"

З кожним днем все далі відходять у минуле чорнобильські події 26 квітня 1986 року, та від цього не стає меншим трагізм і біль від них. Пам’ять знову і знову повертається до тієї страшної дати.

Ось і цього року сонячним весняним ранком учні 1-9 класів Жовтневої ЗОШ зібралися в актовій залі школи, де проходив урок-реквієм «Поріс чорнобилем Чорнобиль, бідою нашою поріс». В залі оформлено тематичну виставку книг «Дзвони Чорнобиля», галерею портретів перших героїв-пожежників, малюнки дітей, запалено свічку пам’яті.

Всі присутні затамували подих вже з перших акордів пісні «Лелеки»:

Понад лісом і степом, в небесах крізь літа

Довгокрилі лелеки над Поліссям летять.

Рідні хати і села бур’яном поросли,

Бо Чорнобильський вітер носить попіл землі.

ЇЇ виконав дівочий ансамбль «Мрія» у складі Ірини Чубатої, Ліни Ярмульської (8 кл.), Світлани Ремешевської, Ірини Короткої (7 кл.), Каріни Ковтанюк (6 кл.). Глибоко в душу западали слова про найстрашніші перші години трагедії, про героїчний подвиг пожежників, які сміливо вступили у бій з полум’ям:

Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою,

Як наші діди на війні.

Не залишили пости,

Мужньо стояли на герці,

Пам’ятник їм вознести

Треба у кожному серці.

Літературно-музичну композицію підготували учні Ігор Кулик, Валерій Макс, Артем Руссу, Максим Павлюх, (8 кл.), Павло Грищенко (7 кл.) з допомогою педагога-організатора Лариси Віталіївни Пономаренко.

Завідуюча Жовтневою сільською бібліотекою Тетяна Федорівна Балашенкова ознайомила учнів з книгами, які були представлені на тематичній полиці, з матеріалами газетно-журнальних статей «Світ про Чорнобиль пам’ятає». Бібліотекар розповіла про двох жителів села Жовтневе, які у 1988 році брали безпосередню участь в ліквідації наслідків Чорнобильської аварії. Це Балашенков Віктор Петрович – проводив дезактивацію машин на пропускному пункті, що поверталися з території станції, і Капустін Володимир Миколайович – будував будинки для переселенців. Обох вже сьогодні немає.

Закінчився урок хвилиною мовчання. Згадали і надалі будемо пам’ятати події тих трагічних квітневих днів, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому. Бо коли вмирає пам’ять про минуле, воно може повторитися.

Чорнобиль був і є, і завжди буде

В серцях дитячих, мов набатний дзвін.

Ані душа, ні розум не забуде,

Що долю багатьом скалічив він.

Та Бог дав нам життя і треба жити,

Щоб не музейним експонатом стати,

А вирости людьми і так творити,

Щоби нічим нікого не лякати.