Свято Перемоги

2013-05-09

Війна далеко, але пам’ять з нами

Ні! Не забути нам! Завжди палатиме

Вічною славою й вічним вогнем

Подвиг, освячений битвами ратними

І переможним омріяним днем!

Сонячним весняним ранком 9 травня всі учні Жовтневої школи з квітами та кульками, з транспарантами «Ніхто не забутий – ніщо не забуто!» пройшли святковим парадом від школи до Алеї Слави на урочистий мітинг, присвячений Дню Перемоги. Там вже святково вбрані зібралися жителі села Жовтневе.

68-у весну Перемоги сьогодні разом з нами зустрічали лише двоє ветеранів: Іван Олександрович Ющенко і Микола Олексійович Бєльський.

Іван Олександрович народився 8 березня 1925 року в с. Петрушиному Чернігівського району Чернігівської області. Воював на ІІ Білоруському фронті у складі 222 артилерійського загону стрільцем. З квітня по травень 1945 року - у 113-му гвардійському стрілецькому полку. Гвардії єфрейтор. Брав участь у битві за Берлін. Закінчив Велику Вітчизняну війну в Німеччині. Мав поранення. Нагороджений медаллю „За відвагу“, орденом Слави ІІІ ступеню, орденом Вітчизняної війни ІІ ступеню, медаллю „За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941 - 1945 гг.“.

Микола Олексійович народився 19 грудня 1926 року в селі Романова Балка Первомайського району. У 1943 році був відправлений до Німеччини. По дорозі разом з іншими вдалося втекти. У березні 1944 року польовим військкоматом був призваний до лав Червоної Армії. Спочатку Первомайськ, потім Миколаїв. В Миколаєві пройшов курс молодого бійця в 26-му стрілецькому полку. З Миколаєва в званні молодшого сержанта був відправлений до Балаклави. Там прослужив до початку 1952 року ковалем у плавучій військовій майстерні №21. Після армії працював ковалем у радгоспі ім. 25 Жовтня до виходу на пенсію.

Зі словами привітання до присутніх на урочистому мітингу звернулися директор школи Віктор Іванович Папенко, директор ДП ДГ «Зоряне» Ігор Михайлович Савченко, голова первинної ветеранської організації Ніна Семенівна Рогожинська, учні.

Всі, хто за нас поліг у вирвищах смертей,

Ви – в пам’яті Землі, ви – у серцях дітей...

Ви з нами кожен день, у творчості, труді,

Ви на землі дітей довічно молоді.

З болем в душі і сльозами на очах згадали поіменно всіх солдатів – наших односельців, що не повернулися з війни, всіх ветеранів, яких вже не було разом з нами. Внуки та правнуки померлих героїв прив’язали червоні стрічки на символічне Дерево Пам’яті. Майоріли стрічки, тріпотіли молоді листочки і здавалося, що це всі вони, 90 полеглих і померлих солдат, звертаються до нас, сьогоднішніх, зі словами: Ніхто не забутий – ніщо не забуте!

Після хвилини мовчання всі присутні на мітингу поклали квіти до Вічного вогню.

Ми знов йдемо до вічного вогню,

Рокам ніколи пам’яті не стерти

Про тих, хто пережив страшну війну,

І тих, хто залишивсь в обіймах смерті.

Ми знов йдемо до вічного вогню,

Щоб всім солдатам до землі вклонитись,

І з нами прийдуть і онуки, й діти,

До обеліску щоб покласти квіти.